Выполнение бюджета и будущее гривны

Выполнение бюджета и будущее гривны

budgetВ предыдущих постах мы рассмотрели, какие факторы послужили причиной девальвации гривны осенью 2008 года (здесь: прогноз курса гривны в 2012 году). Также провели анализ текущего состояния экономики и проанализировали, как это влияет на курс национальной валюты.
В этом посте я собрал воедино информацию о состоянии бюджета и его выполнении. А также проанализировал, на что может повлиять такой сбор налогов и как это может отразиться на курсе гривны.
Что ж, приступаем к рассмотрению.

Когда премьер-министр Украины, в начале мая заявила о 10% перевыполнении бюджета, сразу же последовала ожесточенная критика со стороны секретариата президента. Я не буду защищать или оправдывать ни одну из сторон данного спора. Вместо этого, на основе имеющихся фактов (озвученных обеими сторонами), давайте постараемся оценить реальную ситуацию с выполнением бюджета. И подумаем над тем, как это может повлиять на курс национальной валюты. Для компаний, которые хотят провести IPO, возможно, потребуется консультации по МСФО.
За счет чего же все-таки удалось выполнить план по наполнению бюджета? Правительство использовало 4-ре основные пути.
1. Уплата налогов авансом.
Для решения бюджетних проблем широко практикуется сбор налогов авансом (см. график №1).
С 4 миллиардов переплат на 1 января 2008 года, сумма выросла до 11,8 млрд (рост переплат +202,5 %!). С начала этого года переплаты увеличились на 2,8 миллиарда (+31,4%).

Динамика оплаты налогов авансом, 2008 - апрель 2009 гг.Динамика оплаты налогов авансом, 2008 — апрель 2009 гг.

Чем опасна такая практика авансовых сборов? Дело в том, что, оплачивая налоги наперед, компании лишают себя части оборотных средств. Учитывая, что кредитование сейчас практически заморожено, подобное вымывание оборотных средств еще туже затягивает веревку на шее бизнеса. А в стране со слабой экономикой не может быть стабильного курса национальной денежной единицы.
2. Рост сумм невозмещенного НДС.
По состоянию на 01 апреля сумма невозмещенного НДС составляет 13,5 млрд. грн., из них 3,9 млрд. грн. – просрочены (см. график №2). Только с начала года, сумма невозмещенного НДС возросла на 704 млрд. грн.

Задолжность по возврату НДС, 2008 - 2009Задолжность по возврату НДС

Вместо возвращения, эти деньги используются на финансирование расходов государства. Как и уплаченные авансом налоги, невозмещение НДС – это беспроцентрный кредит данный нашей стране (правительству, бюджету и т.д.) данный предприятиями и предпринимателями. В то же время, сами компании задыхаются от недостатка кредитних ресурсов.
3. Остаток денег на едином казначейском счете.
Еще одним источником финансирования расходов правительства являются деньги, накопленные в прошлом году. В начале этого года на Едином казначейском счете были 7,2 миллиарда гривен. Сейчас — в три раза менше (см. График №3).

Остаток денег на едином казначейском счете, 2008 - 2009Остаток денег на едином казначейском счете, 2008 — апрель 2009

Как видно из графика, бесконечным процесс «проедания» прошлогодних запасов не можем быть бесконечным. И, судя по динамике сокращения денег на Едиком казначейском счете, уже в ближайшем будующем эти деньги могут закончиться.
4. НБУ. С конца 2008 года правительство активно использует эмиссионное финансирование дефицита бюджета. Дефицит профинансировал Нацбанк следующими путями:
4.1. Авансовая оплата превышения доходов над расходами.
На пресс-конференции 22 апреля председатель Совета НБУ Петр Порошенко сообщил, что НБУ выполнил свои обязательства перед бюджетом. Совет НБУ утвердил отчет правления, согласно которому превышение доходов над расходами составляло 7,99 миллиардов гривен. Далее позволю себе процитировать господина Порошенко:

В качестве предыдущего взноса 30 декабря были перечислены в государственный бюджет 3,5 миллиардов гривен (именно за счет этих средств правительство выполнило прошлогодний бюджет – авт.). И траншами по 1,002 миллиарда – 30 января и 2 апреля, а также 2,4 миллиарда – 10 апреля. Таким образом, остаток на текущий год составляет 54 миллиона гривен.

Из этой информации выплывает, что в апреле правительство получило в общий фонд дополнительные 3,4 млрд. грн.
4.2. Выкуп Национальным банком ОВГЗ
Динамика выпуска облигаций внутреннего государственного займа (ОВГЗ) приведена на графике №4.

Облигации внутреннего государственного займа, находящиеся в обращении в 2008 - 2009 гг.Облигации внутреннего государственного займа, в обращении в 2008 — 2009 гг.

Стоит обратить внимание на изменение структуры государственного долга: на начало года 61,3% ОВГЗ держали коммерческие банки. Сегодня у них лишь 24,6%, а НБУ является владельцем 64,1% ОВГЗ. По сути он выкупает фактически всю первичную эмиссию государственных облигаций. Только в апреле НБУ выкупил ОВГЗ на сумму более 3 млрд. грн.

Как следствие проводимой политики, увеличивается сумма государственного долга:

Объем государственного долга Украины, 2008 - 2009 гг.Объем государственного долга Украины, 2008 — 2009 гг.

Если из суммы собранных средств вычесть эмиссионные деньги НБУ и деньги, перечисленные из спец фонда в общий фонд в виде уплаты налоговой задолженности НАК «Нафтогаз», получается сумма реально собранных налогов составляет менее 50% от заявленной суммы собранных в марте налогов

Теперь перейдем к самому интересному: что все эти цифры означают для нас, рядовых граждан? Как данная политика может отразится на инфляции, реальных доходах украинцев, наших сбережениях, которые хранятся в гривне?
Из приведенного обзора видно, что поступление денег в бюджет было реализовано за счет:
• Увеличение налогового давления на субъекты хозяйственной деятельности;
• Путем эмиссии денег Национальным банком Украины.

Первый пункт будет усугублять давление на бизнес, тем самым ухудшая экономическую ситуацию в стране: дальнейшее падение товарооборота, грузоперевозок, спад пром производства, и, как следствие, сокращение доходов населения, рост безработицы, увеличение невыплат по кредитам и т.д.
Второй пункт, увеличение эмиссии гривны, грозит обесцениванием денежной единицы и гиперинфляцией. Сколько при этом будет стоит доллар – не хочется даже прогнозировать.
Пока что эмиссия не оказывает влияния на курс гривны, поскольку, предоставляя деньги правительству, НБУ сдерживает общее увеличение денежной массы. В январе– марте регулятор изымал гривну из обращения, продавая валюту на межбанковском рынке, а также ограничивал рефинансирование финучреждений. Однако в апреле было зафиксировано увеличение денежной массы.

Кто-то может сказать, что бюджет страны и его личный бюджет – это две разные вещи, которые не зависят одна от другой. Однако такая точка зрения не верна. Это хорошо объяснил Виктор Пинзенник:

Когда человек живет в долг, есть большая вероятность, что она не сможет его вернуть. Страна ничем не отличается от человека. Если все большая часть расходов идет на уплату долгов, это кончится плохо. … Простые граждане не понимают этой опасности. Считают, что бюджет — это не их. Хотя это деньги налогоплательщиков. Люди не думают, что долг страны — их долг. А он их. Это означает, что завтра им меньше платить. То есть из их кармана идет плата, и чем больше мы платим за долги, тем меньше остается у граждан Украины. Это прямое вычета из кармана каждого человека сегодня и в будущем! И уже в этом году заплатят немало. … займы являются опасными, поскольку их причины никуда не исчезают, это путь к постоянному наращиванию долгов.

К чему я все это говорю? Конечно, я не призываю Вас делать добровольные взносы в бюджет Украины. Не предлагаю поменять страну проживания или планету  🙂  Все чего я хочу – обратить Ваше внимание на реальное положение дел в государстве и не верить в убаюкивающие песни чиновников о том, что мы вышли из кризиса. Конечно, паниковать тоже не нужно. Нужно понимать, какие риски несет нам будущее, и быть к ним готовы.
И если данная статья или данный блог поможет хотя бы одному человеку трезво взвесить свою ситуацию и свои возможности (тем самым подготовившись к второй волне кризиса) – я буду считать, что проделанная работа была не напрасной! 🙂

Это третья статья на тему курса гривны. В следующем посте я подведу итог на тему «Что же ждет гривну» и когда то, что ждет, может прийти.
Следите за публикациями с помощью RSS или получайте рассылку новых статей на e-mail

Тинькофф Бизнес [CPS] RU
Оставить комментарий
Дебетовая карта Home Credit [CPS] RU

 

9 Comments

  1. Цікавий (в тому, що з претензією на комплексність) аналіз. Я не погоджусь на рахунок ринку праці. Якраз ринок праці у нас досить гнучкий, порівняно з європейським – гнучким його робить і та ж з/п у конверті, і відносна легкість звільнення працівника і велика частка тіньової економіки. Неформальні стосунки це не результат вимог щодо мінімальних зарплат, а зарегульованість бізнесу, де офіційний найм працівника супроваджуються надмірною тяганиною. Немає у українського власника у переліку його проблем такого пункту – як позбавитись надлишкових працівників – це у нас вирішується дуже швидко.

    Я згідний, однак, що державний апарат, це одна з головних проблем сучасної України. Через його нефункціональність, наприклад, у нас слабо працює такий фундаментальний механізм як конкуренція. Адже не секрет, що багато з регіональних ринків багатьох товарів монополізовано і розвиток іде по ідеальній для капіталіста формулі – досягнути монополії.

    Напевно одним із найбільших гріхів є відсутність економічної стратегії, що базується на конкурентних перевагах країни. Не секрет, що в сучасних умовах є три основні успішні економічні моделі – постіндустріальна (а-ля США, Зх Європа, Японія), індустріальна, що базується на дешевій робочій силі і сх-європейська (базується на прямих інвестиціях ТНК). Власне вибір і швидкий рух в сторону одної з них – відсутній, а панує дивна суміш laissez-faire і корумпованих політик на користь великих груп. А насправді конкурентні переваги є (аграрний сектор, кожен, хто хоч трохи слідкує за глобальними тенденціями, розуміє надважливість продовольчого питання в найближчі десятиліття).

  2. Шановний пане Ліберал!

    Дозвольте висловити глибоку повагу до Ваших знань в галузі економіки. На жаль я не є фахівцем в цій галузі і ніколи професійно не займався економічними питаннями. Ця тема увійшла в моє життя так само, я к і вжиття мілйонів людей в цій країні через телебачення та недолугі коментарі міністрів, що змінюються немов жіночий гардероб – щосезону. Рівень, з якого я намагаюсь апелювати до економічних категорій радше інтуїтивний, аніж інтелектуальний, оскільки, як писав поет Нєкрасов «умом Россию не понять». Тому я щиро дякую, що Ви знайшли час для написання цікавого коментаря, який заслуговує на окремий пост у цьому блозі. Окремий привід скинути геть капелюха – коефіцієнт Джині. Про нього, я певен, в уряді навіть і не чули.

    Дискусія щодо капіталістичного соціалізму та місткості капіталі, ресурсів та праці в одиниці собівартості мені здається може бути нецікавою для читачів, чиї інтереси полягають у збільшенні та/або збереженні рівня доходів в цей непростий час. Якби уряд(и) більше піклувались забезпеченням гідних умов для бізнесу, в тому числі через бюджетну політику, – рівень заробітних плат в країні був би набагато вище теперішнього плінтусу.

    Тепер по суті питання. Наявність в Україні так званого «національного капіталу» — хіба що не єдина причина, через яку економічна ситуація не виглядає катастрофою, як в тих таки країнах Прибалтики, Польщі, Угорщині, Литві та Латвії. Більшість транснаціональних компаній, які здійснювали експансію в країнах Східної Європи протягом останніх 10 років зараз згортають виробництво, скорочують персонал: заводи Шкода та Бош в Чехії та Словаччині, заводи Нокіа в Угорщині, фінансовий колапс в країнах Прибалтики. Це суто економічні проблеми, які пов’язані з необхідністю скорочувати обсяг виробництва за рахунок «колоній». Важелі регулювання рівня оплати праці повинні знаходитись в руках уряду та парламенту. За умов сучасного поділу влади на табори, в яких однаково пропорційно присутні усі представники національного капіталу, вирішення цього питання відкладається на невизначений термін. Жоден МВФ не зможе вплинути на наш, глибоко внутрішній дурдом.

    Ахмєтов, Пінчук, Коломойський та інші «капіталісти» зараз всерйоз переймаються порятунком свого бізнесу. На відміну від Лакшмі Міттала, який закриває заводи по всій Європі через відсутність збуту. Уркаїнська Криворіжсталь лишається «приємним виключенням» саме через можливість платити нижчі, в порівнянні з європейськими, зарплати. Щодо міжнародних фінансових груп, які наввипередки купували українські фінансові інституції – то питання згортання бізнесу в Україні лишається для материнських структур дискусійним. На шальках терезів репутація та рейтинг від Moody’s та Standard&Poor’s, час розставить все на місця.

    Українське «ноу-хау» подолання кризи полягало у влаштуванні великого Казино з курсу долара. Пригадайте, ще рік тому ніхто і не думав про співвідношення гривня/долар. Курс 5,05, який був незмінним протягом трьох років, створив передумови для спокійного та пргнозованого економічного розвитку. Про якість цього розвитку варто говорити окремо. Але осіннє раллі з 4,85 до 11 і назад до 6-7 грн за долар завдало найбільшої шкоди банківському секторові, викликало паніку на ринку готівкового долару, пригальмувало підприємницьку діяльність в середині країни. До сих пір ринок не оговтався від «доларової лихоманки», сказати скільки доларів тримається зараз в домівках українців не може ніхто – є лише здогадки. Так само як і за яких умов «маленький українець» виведе ці кошти з підпілля в реальний сектор. Відсутність зрозумілості та прогнозованості в діях політиків, урядовців та банкірів роблять неможливим нормальне життя в цій країні.

  3. Шановний GURU,

    Для того щоб порахувати, який відсоток ВВП розподіляється через бюджет необхідно взяти просту формулу: видатки Державного бюджету (виконання) поділити на ВВП (з врахуванням тіньових 18-20% від офіційного) і помножити це все на 100%.
    Краще всього питання треба було поставити дещо інакше — який коефіцієнт Джині в цій убогій країні і чи рівномірно розподіляється національний дохід між різними соціально-економічними групами в контексті існування тіньової економіки, зокрема тіньових доходів.

    По-друге, частка заробітної плати в структурі витрат підприємств є різною, в залежності від сектору з огляду на ступінь працемісткості, капіталомісткості та ресурсомісткості. Звичайно «литвинівці», знайшовши якогось економіста-ідеолога, винайшли формулу «спасіння» і нею постійно оперують — необхідність зростання цієї частки в системі загальновиробничих та загальних витрат підприємства. Звісно, якщо ми так хочемо залишити працемістку технологію виробництва, тоді ця частка має зростати, що буде означати підвищення рівня життя з огляду на зростання заробітних плат. Але пардон, за що платити, якщо продуктивність не росте еквівалентно зростанню заробітних плат — тенденція «заробітна плата за економічне ніщо» розкрутилась саме за часів Помаранчу. При еволюції капіталістичного способу виробництва капітал постійно заміщує працю і при цьому роль фактора праця в виробництві знижується — скорочуєтся чи реальна заробітна плата чи відбувається наступ на скорочення робочих місць. В цивілізованому західноєвропейському суспільтві ще з 1970- х рр. соціал-демократичні та інші ліві партії\уряди та профспілки допомогли пом»якшити це заміщення, зробивши досить негнучкими свої ринки праці. Вони активно боряться за підвищення ролі фактору праця (і відповідно частки заробітної плати) у витратах підприємств всупереч потребам капіталу. Негнучкі ринки праці — це мінімальні заробітні плати, що запроваджують уряди (до речі в Україні саме через створений механізм мінімальних з\п виникають неформальні конвертні відносини оплати праці та тіньове укривання податків), це тиск на рішення капіталіста робити зрушення і модернізацію у виробничому процесі — капіталіст вимушений дотримуватись відносних пропорцій «капітал-праця» і капіталомісткість стримується.
    Україні потрібний гнучкий ринок праці, щоб сюди зайшов транснаціональний капітал. Якщо цього капіталу не буде — можна зливати воду і як не крути гривня стане папірцем. Штучна нагонка заробітних плат без структурних зрушень (зокрема, без відносно більшого росту продуктивності праці) — це те, що робить як вітчизняні так і експортні товари неконкурентоздатними. Це веде до подорожчання товарного експорту, до подорожчання вітчизняних товарів, до збільшенння схильності споживання імпортних товарів. Як реакція на це — НБУ часто для задоволення вимог експортерів вдається до девальвації, а уряд починає політику захисту вітчизняного виробника шляхом удорожчання імпорту, що має прямий звязок з відтоком капіталу з країни. Зрештою цей бурхливий мікс державних заходів та виникаючих відповідних ринкових процесів провокує інфляцію, а з нею обвал національної валюти.

    І ще: в розвинутих європейських країнах, де розвинуті дуже добре продуктивні сили, а на ринку має місце монополістична конкуренція чи олігополія з домінуючою присутністю транснаціональних компаній, державне втручання вбачається досить ефективним. Особливо ефективною стає активна регулююча фіскальна (податкова та видаткова бюджетна) політика. Соціал-демократичний мейнстрім і «неокейнсіанська глобалізація» — це майбутнє Європи.

    В такій країні, що розвивається («трансформаційній країні»:)) як Україна, з перекособоченими продуктивними силами,де на ринку панує вітчизняний олігарх-бізнесмен і політик в одній іпостасі, де не діють закони ринку та закони розвитку світового господарства, необхідно негайно вичищати державний апарат і віддалити його від бізнесу. Це можливо лише за умови, коли в українця відберуть економічні важелі управління економічною системою — а саме через перепродаж великого бізнесу (металургія, промислова хімія, автомобілебудування, виробництво машин та устаткування, видобувні сектори) транснаціональним корпораціям. МВФ та Світовий банк, в свою чергу, у Лондонській резолюції Великої Двадцятки вже поквапились, щоб забезпечити жорсткий контроль за своїми коштами, які будуть даватись в кредит країнам і мають осідати в країнах-реципієнтах капіталу, а не на рахунках олігархів цих країн десь в офшорах чи будь-де в цивілізованому Закордоні. Тоді в політикумі України настануть не найкращі часи- не буде звідки красти і «світлі голови» не підуть трудитись на копійки, і ці світлі голови в умовах глобальної конкуренції трансформуються у представників малого і середнього бізнесу. Просто казка- вони будуть трудитись усі на хліб з маслом і до хліба. А управляти будуть «Bosh», «Siemens», «Audi», «BMW», «Wal Mart Stores», «ТESCO», «Mitalstil», «General Electric», «Paribas BNP», «Allianz Group», «Deutsche Bank», «Fortis» та інші.
    Так живуть сьогодні Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Естонія і т.д.

  4. Уважаемый автор,
    напишите плиз от куда данные по авансовым налогам и НДС, это достоверный источник? можно ссылочку? А в целом по статье, интересно и правильно, спасибо 🙂

  5. Шановний пане Ліберал
    Який відсоток ВВП на Вашу думку розподіляється через Держбюджет в цій країні? І друге питання: яка доля заробітної плати в структурі видатків українських підприємств?
    Крок назад — це саме результати Помаранчевої революції: лібералізація імпорту, повна відсутність держпрограми по розвитку українського виробництва, податковий маразм. Не говорячи про маніакальне прагнення урядів Тимошенко ревальвувати гривню на користь тим таки імпортерам. І це робилось замість підвищення прозорості економічних відносин між підприємствами і державними органами влади, впровадження єдиних стандартів бухгалтерського обліку, зменшення адміністративного тиску на бізнес в державі. Чи Вам відомо який обсяг тіньової економіки в Україні? Скільки людей отримує зарплату в конвертах? Нажаль урядам ця інформація не потрібна.
    Автор має подивитись дещо в глиб економічної історії України. Бюджетна дисципліна ніколи не була фірмовим знаком будь-якого уряду. Кожен з них виконував локальні завдання із розподілу державних коштів через близькі до себе структури, без занурення вглиб проблематики. За останні десять років Україна мала один чи два рази бездефіцитний бюджет. В умовах системного казнокрадства цей показник поступово втратив свою актуальність і вплив на реальну ситуацію. Фінансування дефіциту здійснюватиметься як завжди за рахунок емісії НБУ, як і пише автор. Тільки про гіперінфляції варто буде казати, коли на полицях в магазинах знову можна буде побачити повідомлення «одна буханка хлібу в одні руки». Сподіваюсь, до цього не дійде.
    Вступ в СОТ дає певні переваги вітчизняним експортерам, тому піднімати тарифи на імпорт вкрай нерозумно і не вигідно. Адже у відповідь країни-імпортери впровадять санкції по відношенню до товарів українського виробництва. В кращі часи вітчизняні товари з величезним скрипом просувались на іноземні ринки, що ж казати про пошук нових ринків під час кризи, яка є глобальною? І що тоді буде з курсом долара, коли валютна виручка від експорту скоротиться ще в два чи більше разів? Історичний досвід багатьох країн вчить, що торгівельні війни до добра не доводять. В цьому контексті вступ до СОТ є безумовною перевагою для експортозалежної економіки України. Інакше курс насправді становитиме 15 — 20 грн за долар і повний капець.

  6. Майбутнє гривні в найближчі 5 місяців буде залежити від наступного:

    Ситуація з зовнішнім корпоративним боргом та зовнішнім державним (НБУ+уряд) боргом катастрофічна. Кредиторська заборгованість наших суб»єктів економіки оцінюється в 115 млрд. доларів.
    Уся програма підтримки МВФ на стабілізацію української економіки в поточному періоді закладена на рівні 16,5 млрд. доларів. При цьому поточні зобов»язання по оплаті, що лягають на український бізнес та українську державу складають 45 млрд. доларів США, а реально з врахуванням кредитних грошей МВФ економікою України може бути компенсовано лише біля 25 млрд. доларів.

    Вже надійшло 4,5 млрд $, а найближчим часом ще 2,8 млрд.$ = 7,3 млрд.доларів.
    http://www.imf.org/external/np/sec/pr/2009/pr09156.htm

    Тобто біля 20 млрд. доларів треба вже в цьому році десь шукати так, щоб економіка України не зазнала дефолту. Хто ще дасть стабілізаційні кошти крім МВФ? Треба шукати уряди-спонсори або треба просити в транснаціональних корпорацій відтерміновувати під проценти потенційно непогашаємі поточні зобов»язання українського бізнесу. При цьому ніхто сьогодні не бажає вкладати в стабілізацію. Якщо будуть вкладати, то в конкретні проекти майбутнього. А це не вирішує долю стабільності української гривні.
    Короче кажучи, щоб сьогодні гривня до долара не стала 15 до 1, було вкинуто 7 млрд. доларів, які зразу ж відтікатимуть на погашення поточної дебіторської заборгованості ТНК, що закладена в їхніх активах. А далі знов дефіцит валюти в Україні, оскільки в умовах рецесії товарних сировинних ринків Україна не здатна отримувати достатній рівень валютної експортної виручки принаймні на рівні початку 2008 р., щоб покривати на сьогоднішньому рівні ділову активність. Структурна політика 18 років залишалась вкрай неефективною. Металургійно-хімічні експортні лоббі Партії Регіонів — це перші вороги. Імпортозаміщуючі лоббі в особі Таріеля Васадзе (БЮТ) та Ко. — другі. А любі друзі, що промишляють нафтопродуктами, а також засіли в Правлінні НБУ- треті.

    Щоб не допустити падіння гривні необхідно вже зараз через економічні інструменти торговельної політики в три рази скорочувати імпорт. А це ще більше призведе до економічного спаду в Україні і зменшення робочих місць на тих об»єктах, що пов»язані з імпортом та його збутом чи використанням в якості проміжного товару.
    Так що швидше за все від українського уряду та НБУ слід очікувати подарунки: або обвал гривні десь до 13-14 грн.за долар, що призводитиме до подорожчання імпортних товарів та без практики посилення торговельного протекціонізму до падіння імпорту і скручування української економіки та зайнятості в середньотерміновому періоді. Альтернативно і більш коварно через торговельну політику обмеження імпорту з метою досягнення кортокотермінового ефекту стабільності гривні в довготезрміновому періоді відбуватиметься ще більше скручування української економіки та повальне берзобіття. Другий варіант ще підкріплюватиметься необгрунтованою кредитною залежністю на наступні роки і є катастрофічним для сталого економічного зростання.

    Задля утримання інтересів ВР, уряду, Президента та Правління НБУ ми вимушені це все терпіти????????
    Україна має готуватись до цього жаху. Європа вже приготувалась до наших негараздів — прогнозується економічний спад в ЄС в районі 4-6% ВВП та часткова переорієнтація з українського ринку на ринки збуту інших країн. А ЮВТ каже, що криза минула — БРЕШЕ!!!

    Що ще очікувати?
    1. Кредитування фізичних осіб та великої частини малого і середнього бізнесу не буде ще довго. Всі надії влади направлені на вибирання з кишень останніх валютних збережень, які свідомо вскрили і владі вже плювати вже на банківську ліквідність та стабільність української банківської системи.
    2. Емісія НБУ та перерозподіл цих грошей через бюджет та позабюджетні фонди під вибори, що через 4-5 місяців посилюватиме тиск на стабільність гривні.
    3. Підвищення непрямих податків (крім мита,бо це всупереч СОТ:)))) на імпортні товари.
    4. Створення системи нових ліцензій, зборів, штрафів з метою посилення збанкрутілого бюджету.

    Помаранчева революція не завершена. Її варто довести до логічного кінця — зкинути усю правлячу еліту. Але гривню вже не втримати — не з цією «елітою» не без неї. Треба змиритись з тим, що зниження вартості життя в Україні у глобальному та європейському вимірах має пройти. Це природній процес як результат управління країною комсомольсько-олігархічною бандою. Треба робити крок назад, щоб зробити крок вперед!

  7. Цікавий матеріал, але на графіках було б добре проставити одиниці виміру.
    На основі яких даних ви стверджуєте про запланований внутрішній борг в розмірі 101,1 млрд доларів?

Добавить комментарий для Ліберал Отменить ответ

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *